День, який запам’ятався назавжди

 

«День, який запам’ятався назавжди.

Є дати і події, які стають знаменними і передаються із покоління в покоління, перетворюються в щорічні всенародні урочистості. Такою історичною подією для жителів нашого району став вересень 1943 року, коли розпочалося визволення Запорізького краю від німецько-фашистських загарбників.

Розівська земля першою в Запорізькій області відчула радість довгоочікуваної свободи, яку принесли нам 13-14 вересня війська Південного фронту під командуванням генерал-полковника Ф.І. Толбухіна.

Визволення району здійснювали безпосередньо воїни 2-ої гвардійської ариії генерал-лейтенанта Г.Ф. Захарова і 5-ої ударної армії генерал-лейтенанта В.Д. Цвєтаєва, у взаємодії з авіацією 8-ої повітряної армії генерал-лейтенанта Т.Т. Хрюкіна.

Ворог, втративши Донбас, робив відчайдушні спроби закріпитись на висотах Приазовської височини, використовуючи для цього як рубежі оборони, залізничні лінії і природні рубежі малих річок. Тепер до Розівки докочувались уже не далекі глухі вибухи, а гриміла кононада жорстокої артилерійської дуелі протиборчих сторін. В небі зав’язувалися запаморочливі повітряні бої, де перевага уже належала нашим льотчикам.          

В розівському небі бив фашистів і самий прославлений ас Другої світової війни О.І. Покришкін.

Очевидці в деталях згадують , як окупанти під загрозою розстрілу виганяли всіх жителів селища на толоку і литовище, а самі стали грабувати майно, цінності і загружати худобу у вагони на залізничній станції Розівка. А спеціально сформовані загони підпалювали всі великі будівлі та господарчі приміщення.

Але злочинним задумам фашистів повністю здійснитись не вдалося. Раптова нічна атака наших гвардійців в районі сіл Вишнювате і Вільне 13 вересня  о 22.00, спричинила панічну втечу загарбників і вже на світанку 14 вересня розівчани з радістю і сльозами на очах обіймали своїх визволителів. Невдовзі вулиці селища заполонила піхота, танки, артилерія. І вперше, після двох років фашистської окупації, люди з полегшенням зітхнули вільно і по-справжньому  відчули радість перемоги, радість життя.

Ця перемога дісталася нашим воїнам нелегкою ціною: в боях при визволенні Розівського району загинуло більше двохсот красноармійців, останки яких і нині покояться в 6-ти братських могилах, а також в поодиноких похованнях. А взагалі при визволенні Запорізької області восени 1943 року також героїчно загинули тільки з самої Розівки – 29 наших земляків.

Вічна пам'ять і слава героям!»

 

(Із книги почесного громадянина Розівського району В.І. Марюхи «Минуле не забувається» 2013 р.)